– Що вам найбільше заважає у цей важкий період? Війна всіх загальмувала, відкинула…

– Ви про бізнес? Ну дивіться: велика вода, Одеса, Чорноморськ – працювали дуже потужно, а сьогодні все гірше й гірше. Сьогодні знову комісія зачинена, два кораблі на добу в середньому проходить, а бувають дні – жодного… Найбільше дошкуляє невпевненість у завтрашньому дні, щодня маневри… Ми навчилися дуже швидко ухвалювати важливі рішення. Військовий кризовий час вимагає від нас цього. Складно швидко ухвалити правильні рішення, ми ж іноді й помилки робимо. Проте треба бути готовими. Це вже забито в імунітет: завжди бути готовими до великих проблем і ухвалення швидких серйозних рішень. Люди здебільшого уникають рішень або затягують їх. Ідуть надовго в аналітику.

Не ухвалити рішення або затягувати процес його ухвалення – набагато гірше, ніж зробити неправильний крок.Якщо ти ухвалив неправильне рішення, ти маєш можливість невдовзі знайти правильне або краще рішення. Якщо ж ти не зважуєшся на рішення або переносиш його постійно, ти знищуєш себе зсередини. Ти знищуєш свою фізичну форму, оточуючих, губиш партнерів, оскільки це тебе буде мучити. Виклик – це правильне швидке рішення. Що нам дала війна, так це здатність ухвалювати швидкі рішення, і після війни, повірте, всі українські компанії, не тільки з нашого зернового напряму, будуть набагато сильнішими. Ухвалення правильних рішень дає людям нечувану силу, і цей досвід, ця практика залишаються з нами. Що таке бізнес? Вгадати, що на нас чекає попереду, і на це немає достатньої кількості часу.

– Це головні труднощі? Це те, що заважає рухатися вперед?

– Ні, є й питання з відшкодуванням ПДВ. У країні, на подив, є корупція. Проте я вам скажу, що наше потужне прагнення відк­рито говорити про це в медіа працює. До війни наші меседжі так не діяли. Однак зараз – працює, ми по податковій зараз на різних майданчиках багато доносимо, і це працює.

– Тому що бояться.

– Бояться четвертої влади.

– Бояться власного народу.

– Так, але через четверту владу. А раніше не боялися. Раніше Рафаель Гороян щось скаже радикальне – в нас одразу обшуки, на нас кидаються боти, і, як не дивно, досі жовта багнюка на нас повзе через російські сайти.

Це виклик. І я закликаю всіх бізнесменів відкрито говорити про ці проблеми разом із нами. Не бігти й давати хабарі, хоча іноді це дешевше та вигідніше. Так можна вирішити свої короткотермінові питання, але втратити свої принципи. Завтра ви вже в них у лапах, завтра ви попрощаєтеся зі своїм бізнесом. Я взагалі не вважаю, що бізнесмен має просити в чиновника будь-що. Він повинен змушувати чиновника робити свою роботу. Він – платник податків. Єдиний у світі значний платник податків – це бізнесмен, і в усьому світі бізнесменів бережуть. Оскільки зараз ніби така ситуація, що один Рафаель Гороян говорить, а всі користуються цією позицією. Коли ми кричимо з приводу відшкодування ПДВ і неприпустимості блокування податкових накладних, усі журналісти кидаються на цього чиновника, і навіть уже не ми, а запущений маховик змінює ситуацію. І далі треба продовжувати цей тренд, бо хлопці воюють на полі бою, а ми маємо тут воювати з корупцією.

Ніхто не вирішить цього питання, крім нас. Ми передусім повинні відмовитися від хабарництва. Друге – боротися з хабарниками. І третє – знову боротися, поки не переможемо. Якщо ми втримаємо таку позицію, в нас не буде корупції. А якщо ми бігаємо по кабінетах і носимо валізи, чиновник починає себе відчувати богом: «Ну дивися, заможна людина стоїть у мене у прий­мальні дві години, я змусив чекати. Звісно, я бог. Наступного разу змушу чекати три години».