Податкова назвала це викриттям. Насправді це наслідок правил, які сама держава створила для бізнесу.

Заява Державної податкової служби України про “масштабну схему виведення коштів за кордон” за участі понад 2,3 тисячі ризикових компаній привернула увагу власника та Голови Наглядової ради агрохолдингу Prometey Рафаеля Горояна. На його думку, коли держава публічно повідомляє про операції на понад 198 млрд грн, після яких валютна виручка не повернулася в Україну, варто говорити не лише про дії окремих компаній. Треба чесно визнати: чинні правила в країні самі створюють умови, за яких гроші можуть залишатися за кордоном.

Йдеться не просто про чергову гучну заяву ДПС. Фактично податкова описала результат системи, яка замість того, щоб стимулювати бізнес повертати валюту, часто карає його за обставини, на які він не має впливу: війну, обстріли портів, логістичні затримки, падіння цін на світових ринках і несвоєчасні розрахунки іноземних контрагентів. І саме в таких умовах жорсткі строки та драконівські штрафи перетворюються не на інструмент повернення валюти, а на причину, через яку бізнес може втратити будь-який сенс заводити ці кошти в Україну.

Рафаель Гороян вважає, що в цій історії держава має поставити собі значно більше запитань, ніж бізнесу.

“Мене, чесно кажучи, вражає сам тон цієї заяви. Податкова подає це як досягнення: мовляв, ми виявили масштабну схему. Але якщо дивитися чесно, ця схема виникла не у вакуумі. Вона виросла в системі правил, які держава сама створила для бізнесу. Коли тебе змушують повернути валюту в жорсткий строк, але не враховують війну, логістику, покупця, ринок і реальність міжнародної торгівлі, то рано чи пізно ці правила починають працювати проти самої держави”, – заявив Рафаель Гороян.

За його словами, проблема значно глибша, ніж просто наявність “ризикових компаній”. Вона полягає у самій логіці державного контролю за поверненням валютної виручки в Україну. Зокрема мова про драконівські штрафи.

Сьогодні український бізнес зобов’язаний у визначений строк повернути валютну виручку за експортований товар. У середньому йдеться про 90 днів. Якщо компанія не встигає це зробити, проти неї застосовується пеня, яка в окремих випадках може фактично дорівнювати сумі самої виручки.

“Тобто компанія може реально відвантажити товар, виконати контракт, понести всі витрати, але через обставини, які від неї не залежать, не отримати оплату вчасно. І після цього держава приходить не допомагати, а карати. Питання просте: чи сприяє така політика поверненню валюти в Україну? Ні. І ще раз ні”, – наголосив Гороян.

Він звертає увагу, що в багатьох розвинених юрисдикціях – зокрема в ЄС, США, Великій Британії, Швейцарії, ОАЕ, Сингапурі, Японії та Канаді – бізнес не змушують фізично повертати валютну виручку в країну в жорстко визначений строк. Ключове завдання держави там – забезпечити оподаткування прибутку та прозорість операцій, а не створити для бізнесу пастку з дедлайнів і штрафів.

В Україні ж, за словами Горояна, особливо під час війни, бізнес змушений працювати за правилами, які часто не враховують реальність.

“Уявімо просту ситуацію. Українська компанія продала пшеницю єгипетському покупцю. Поки судно завантажили, поки воно дійшло до порту, ціна на ринку різко впала. Покупець не хоче фіксувати збиток, ставить товар на зберігання, не продає його і не розраховується. Ми фізично не можемо повернути валютну виручку в Україну, бо нам її ще не заплатили. Не тому, що ми не хочемо. А тому, що цих грошей просто немає”,– пояснив власник Prometey.

За його словами, у реальному аграрному експорті затримки з оплатою можуть тривати місяцями, а іноді й роками.

“У нас були кейси, коли ми чекали оплату і два роки. У підсумку компанія може таки отримати гроші. Але за цей час податкова нарахує таку пеню, що всю виручку просто з’їсть штраф. І який тоді сенс бізнесу повертати ці кошти? Держава фактично сама підштовхує до того, що гроші залишаються за кордоном”, – зазначив Гороян.

Окрема проблема – воєнні ризики, які українська податкова система досі не навчилася враховувати належним чином. Наприклад, компанія вантажить судно в Чорноморську, після чого починаються обстріли портової інфраструктури. Бізнес намагається якомога швидше вивезти товар, щоб не втратити його фізично. Але щойно товар перетинає кордон, запускається відлік строку повернення валютної виручки.

“Бізнес рятує товар від війни, а держава в цей момент запускає секундомір. Через 90 днів ти вже маєш повернути валюту. Але війна, логістика, падіння цін, проблеми з покупцем, затримки в портах – усе це ніби нікого не цікавить. Податкова дивиться тільки на формальний строк. Це не партнерство держави й бізнесу. Це репресивний підхід”, – заявив Рафаель Гороян.

На його переконання, нинішня модель не стимулює бізнес повертати валюту в Україну. Навпаки, вона створює ситуацію, коли підприємець, який не отримав гроші вчасно з об’єктивних причин, опиняється перед загрозою втратити все через штрафи.

Гороян підкреслює: він розуміє, чому держава в умовах війни прагне повернення валютної виручки. Це інструмент валютної та макроекономічної політики, необхідний для підтримки курсу гривні та валютних резервів. Але методи, які застосовуються сьогодні, можуть дати протилежний результат.

“Я розумію мету держави. Валюта потрібна країні. Особливо під час війни. Але жорсткі штрафи, ультимативні строки і підхід ‘або так, або ніяк’ лише збільшуватимуть суму неповерненої виручки. Якщо сьогодні ми говоримо майже про 200 млрд грн, то завтра ця цифра може бути ще більшою. Не тому, що весь бізнес хоче щось вивести, а тому, що правила не відповідають реальності”, – сказав він.

На думку власника Prometey, державі варто перейти від каральної моделі до моделі стимулювання. Наприклад, запровадити заохочення для тих компаній, які повертають валютну виручку швидше: преференції при обміні валюти, податкові стимули або інші механізми, які робитимуть повернення коштів вигідним, а не примусовим.

“З бізнесом не треба говорити мовою погроз. Бізнес треба мотивувати. Якщо компанія повертає валюту через місяць після експорту — дайте їй бонус, кращі умови, преференцію. Створіть економічний сенс повертати гроші швидше. А не ситуацію, коли людина розуміє: якщо я поверну гроші із запізненням, держава їх просто забере”,–наголосив Гороян.

Він також вважає, що правила мають враховувати воєнні ризики, специфіку аграрного експорту, форс-мажорні обставини, затримки з боку іноземних контрагентів і реальні строки розрахунків у міжнародній торгівлі.

Окремо Гороян звертає увагу на фінальну частину заяви ДПС, де йдеться про передання матеріалів до Офісу Генерального прокурора та підготовку аналітичних висновків щодо 557 суб’єктів господарювання.

На його думку, це лише підтверджує головну проблему: держава часто реагує тоді, коли мільярди вже не повернулися, замість того щоб створити систему, яка запобігає таким ситуаціям і допомагає легальному бізнесу працювати.

“Бізнесу потрібні не показові звіти після того, як гроші вже зникли. Бізнесу потрібні зрозумілі, гнучкі й реалістичні правила. Бо сьогодні податкова часто не сприяє поверненню валюти в Україну, а створює ризик, що ці гроші так і залишаться за кордоном”, – підсумував Рафаель Гороян.

У Prometey переконані: якщо держава справді хоче повернення валютної виручки в Україну, вона має не лише шукати винних постфактум, коли сума вже сягає сотень мільярдів гривень. Вона має створити умови, за яких чесному бізнесу буде можливо і вигідно працювати прозоро, виконувати контракти та повертати кошти в країну без ризику бути знищеним штрафами.

Бо сьогодні, як показує ситуація, податкова не стільки сприяє роботі бізнесу, скільки створює перешкоди, наслідком яких може стати саме те, з чим вона декларує боротьбу: гроші залишаються за кордоном.